Наші антикорупціонери – хто вони? Та що буде з Україною, якщо в АСУ увійдуть борці на кшталт Лікарчука

Наші антикорупціонери – хто вони? Та що буде з Україною, якщо в АСУ увійдуть борці на кшталт Лікарчука

7 червня Верховна Рада України вчергове розглянула законопроект щодо впровадження Антикорупційного суду України. Нагадаємо, створення такого незалежного органу є однією з ключових вимог МВФ, а також політиків та громадських діячів з представників активної антикорупційної спільноти. І довгоочікуване рішення прийняте – більшістю голосів ВРУ підтримала законопроект 7440 про створення в Україні Вищого антикорупційного суду. Та наскільки впровадження даного органу допоможе приборкати всюдисущу кругову поруку середньостатистичних корупціонерів на всіх щаблях чиновницької вертикалі? Тут єдиної чіткої відповіді навряд чи можна отримати: затяті радикали будуть пригадувати смертну кару за незаконне збагачення чиновників як-то в Китаї; натомість єврооптимісти публічно покладатимуть всі свої надії на вівтар чудодійного АСУ.

Складно заперечувати, що ідея створення ворожого корупції органу в теорії матиме позитивний ефект для очищення країни від старої системи чиновницького збагачення. Але поглянемо, хто веде активну антикорупційну риторику, в тому числі на підтримку АСУ, та водночас на чому світ стоїть кляне нинішню владу та країну взагалі. До прикладу, одним з найяскравіших персонажів антикорупційної боротьби є Костянтин Лікарчук – адвокат, керівник та партнер юридичних бюро, колишній заступник Голови ДФС, завзятий борець за права “простого народу”, детектором перевірена, виключної чесності  людина.

 

12

 

 

Розберемо лише деякі тези, використовуючи біографічні факти, висловлювання та здобутки яскравого представника антикорупційного руху:

 

Теза № 1. Костянтин Лікарчук прийшов на державну службу без будь-якої протекції, виключно з альтруїстичних поривів, з метою розбудови сильної держави та подолання корупції

 

У відкритих джерелах існує достатньо офіційно підтвердженої інформації, oj свідчить про зв’язок Лікарчука та Олександра Грановського – депутата від БПП, члена депутатського Комітету правової політики та правосуддя ВРУ.

Перш за все, саме Лікарчук допомагав депутату відвойовувати у естонського інвестора ТЦ SkyMall. Торгово-розважальний комплекс SkyMall будувала естонська компанія Arricano Real Estate Хіллара Теддера. Будівництво йшло близько п’яти років. Самостійно завершити будівництво не вдавалось через кризу 2008 року, тому Теддер був змушений запросити до будівництва українського інвестора російського походження – Андрія Адамовського. Коли термін договору закінчився, партнери Адамовський та Грановський відмовились продавати свій пакет акцій. За словами Теддера, українські “партнери” почали вимагати більшу суму виплат і погрожувати судами, які естонці нібито не зможуть виграти. Втім, судові засідання у «справі SkyMall» велися не тільки в Україні, а й у Великобританії, і на Кіпрі. 29 вересня 2013 року ТРК був відданий в іпотеку банку «Південний» – за інформацією Тедера, пов’язаним з партнерами Грановського і Адамовського. 19 серпня 2014 року міжнародний комерційний арбітраж LCIA (Лондон) виніс рішення на користь Arricanо і відновив право компанії на викуп мажоритарного пакету акцій ТРК SkyMall. Але через передачу 100% корпоративних прав на об’єкт було передано третім особам реалізувати цей вердикт неможливо. На питання – «Чи маєте ви відношення до розбірок навколо SkyMall?» – Грановський лаконічно відповідає: «Нуль».

Що стосується юридичного представника Адамовського та Грановського, саме з останнім майбутній антикорупціонер Лікарчук літав в Лондон на засіддання арбітражу по Скаймолу. Щоправда, народний депутат Грановський в ефірі програми Люди. Hard Talk LIVE” на канале 112 (червень 2016 р.) заявив, що хоча й знає Лікарчука більше 7 років, його відносини з ним достатньо поверхневі – https://pl.com.ua/poverhnostnye-otnosheniya-granovskij-zabyl-kak-letal-v-london-s-likarchukom/. З іншого боку, ЗМІ з цього приводу зазначають, що в жовтні 2015 р. депутат напрвляв звернення до ДП “Зал офіційних делегацій” з проханням організувати безперешкодне проходження на рейс LH 2547 до Мюнхена – для себе та Костянтина Лікарчука. Наступного дня ці особи разом розмістились в готелі Waldorf Hilton, в Лондоні.

 

43        

 

 

5

https://www.obozrevatel.com/realty/news/70869-zhurnalistyi-rasskazali-kak-ukrainskie-chinovniki-pomogali-rejderam.htm

 

Також цікавий факт міститься у досьє Грановського на http://figurant.com.ua/novosti/aleksandr-granovskij-prezidentskkij-reshala/: “Еще одна скандальная старая связь Александра Грановского – бывший киевский юрист Константин Ликарчук, помогавший бизнесу Грановского еще в «нулевых» и завязанный с ним во многих схемах. В частности, это с Ликарчуком он летал в Лондон на суды по делу «Assofit». Разумеется, что войдя в «семью», Грановский тут же начал тащит во власть и своих знакомых: в мае 2015 он устроил Ликарчука на должность заместителя председателя Государственной фискальной службы Украины (бывшее Министерство налогов и сборов), где тот возглавил работу таможни. Как известно, закончилось это скандальным увольнением Ликарчука, который умудрился обмануть детектор лжи! И что же? Недавно решением Киевского окруженного суда (с главой которого Грановский встречался в ресторане) Константин Ликарчук был восстановлен в своей должности. Более того, суд постановил выплатить ему зарплату за период его увольнения: 118,6 тысяч гривен! Впрочем, Ликарчук заявил, что хотел лишь оправдать свое «доброе имя» и не собирается работать в ГФС, где, по его словам, «сплошные воры».” Також тему висвітлило видання Gordon.ua – http://gordonua.com/news/politics/zhurnalist-sazonov-v-fiskalnuyu-sluzhbu-likarchuka-pristroil-granovskiy-govoryat-lichno-privodil-ego-v-otdel-kadrov-246005.html

 

6

 

7

 

В інших матеріалах є також цікаві факти щодо одночасного приходу на посаду в наглядову раду Одеського припортового заводу помічниці Грановського по депутатству Ткаченко та призначення юриста Лікарчука на посаду зама голови ДФС, котрі разом брали участь у незаконній перерєєстрації та по суті рейдерського відвоювання Скаймолу у естонських інвесторів. “По информации «Совершенно секретно»,  А. Грановский и И. Кононенко также контролируют работу Одесского припортового завода (ОПЗ) через члена  наблюдательного совета ОПЗ – Ольгу Ткаченко. До  прихода в наблюдательный совет ОПЗ  Ольга Ткаченко  работала помощником  народного депутата от БПП Александра Грановского, а информация об этом  исчезла  с сайта в ВР, как только имя Ткаченко  попало в  прессу в связи со скандальными контрактами   ОПЗ, из-за которых завод терял сотни миллионов валютной выручки.  Также Ольга Ткаченко, как и Константин Ликарчук,    принимала  активное участие  в   истории с незаконной перерегистрацией ТРК  SkyMall – именно фамилия и подпись  Ольги Ткаченко значились на документах о незаконной перерегистрации объекта. 29 сентября 2013 года   записи о многочисленных  наложенных  арестах на ТРЦ SkyMall, при которых   смена права собственности на недвижимость невозможна, на одну ночь  исчезли из реестра имущественных прав. Этой же ночью ТРК был отдан в ипотеку банку «Пивденный». ”

З цього ж приводу в жовтні 2015 р. писала “Українська правда”: “За последние полгода как как минимум два человека из окружения Грановского стали работать на государство.

Первая – Ольга Ткаченко. До 22 июня она была помощником Грановского в Верховной Раде, еще раньше – исполнительным директором компании “Призма бета”, управляющей Sky Mall.

– У меня, не скрою, также наводили справки на ее счет и я, конечно же, дал самые хорошие рекомендации. Точно знаю, что ситуация с назначением Ольги более чем рядовая, – говорит Грановский. На уточняющий вопрос о том, кто просил его рекомендаций, нардеп не ответил.

Примерно в то же время другой знакомый Грановского – Константин Ликарчук – был назначен заместителем Государственной фискальной службы, где отвечал за таможню. Коллеги по парламенту рассказывают, что Кононенко с лета нынешнего года влияет на ГФС и ее решения.”

 

Резюме по тезі 1: “Відсутність звязку нардепа та антикорупціонера  очевидна. Немає жодних сумнівів, що юрист та новоявлений антикорупціонер  Лікарчук “поважає” норми міжнародного права, на державну посаду був призначений виключно через його “суттєвий досвід” у фіскальній політиці, а на посаді вів активну “боротьбу з корупцією”.

 

 

Теза № 2. Костянтин Лікарчук після незаконного звільнення продовжив боротьбу з системою та довів свою правоту

 

Після 4-х місяців саботування роботи ДФС, коли Лікарчук намагався завести на місціві керівні посади ДФС людей Грановського, Кабмін прийняв пропозицію Насірова про звільнення антикорупціонера. І з цього моменту бурхлива громадсько-антикорупційна діяльність екс-зама суттєво зросла: звинувачення в бік Насірова (особливо в період його скандального звільнення), НАБУ, САП, судів, Національної асоціаціії адвокатів України, політиків, що прийшли завдяки “державному перевороту”, тощо.

 

8

 

9

 

10

 

 

Цікаво, що за нетривалий термін державної служби риторика “непідвладного та незалежного” чиновника стосовно свого боса була зовсім іншою: “Когда назначили новое руководство ГФС, было мнение, что вы пришли все вместе, командой. Сейчас говорят, что у вас конфликт с Романом Насировым из-за разных взглядов на будущее таможни.

– У меня нет никакого личностного конфликта с Насировым, равно как и проблем по части общения с ним. В работе Государственной фискальной службы заложен системный конфликт между налоговым и таможенным направлениями.

Любое руководство таможни и налоговой, которое хочет показать свою эффективность, увеличить доходы в госбюджет, реформировать свой участок, будет вступать в конфликт. Это системный конфликт между институциями.

” (https://www.epravda.com.ua/publications/2015/07/30/552981/ , Інтерв’ю від 30 липня 2015 р.)

  • В той же час “людина не з системи” Лікарчук зовсім не турбувався з приводу особистого незаконного використання автомобіля преміум-класу Lexus 600 hl 2013 р, що так само стосувалось і його боса Насірова. Дорогі автівки були придбані дочірнім підприємством виробничо-комерційної фірми «Рута» (підконтрольна профспілці ДФС) в розпал Революції гідності – 27 січня 2014, вартістю  1 мільйон 384 тисяч гривень кожна. Журналісти програми СХЕМИ провели розслідування та виявили, що жодних офіційних документів щодо оренди лексусів у “Рути” ДФС не укладали. Отже, відмиті кошти Клименка по-тихому перейшли у користування Насірова та Лікарчука, і це в той час, коли у першого є власні задекларовані Тойота та Лексус, а у другого – BMW Z4, Audi A8 та Kia Sportage. Деякі джерела також зазначають наявність у фактичній власності адвоката легендарного англійського супер кару класу Gran Turismo ASTON MARTIN DB9 та Porsche Cayenne. А ось матеріали за темою: https://24tv.ua/zvidki_vzyalis_leksusi_u_pratsivnikiv_derzhavnoyi_fiskalnoyi_sluzhbi_n598401 , https://www.ukrinform.ru/rubric-other_news/1870399-nasirov_ezdit_na_profsoyuznom_leksuse_ot_klimenko_rassledovanie_smi_1771009.html , https://ru.tsn.ua/groshi/na-lexus-klimenko-ezdyat-rukovoditeli-gosfiskalnoy-sluzhby-smi-461184.html

Саме держслужбовець ДФС зразка 2015 р. робить заяви на кшталт “пришедшие к власти в результате государственного переворота”. Отже, відсутність критики провладних персоналій, використання незаконних привілей та адмінресурсу, тиску на інших держслужбовців,  – все це є нормою для пана Лікарчука допоки він сам є частиною владної вертикалі. Після звільнення ж горе-чиновник розкидається направо і наліво осудливими штампами, викриває в корупції та погрожує юридичною розправою, але коли за допомогою “ледь знайомого” депутата виграє суд та може бути поновлений на посаді, відмовляється від почесної державної служби на антикорупційній ниві.

 

Цікаво, що зразу після звільнення Лікарчук починає проявляти свої антикорупційні здібності, погодившись на начебто випадковий тест на поліграфі, що проводила молода команда дослідників під назвою “ Soldat Student”. Проте і тут не обійшлось без фальсифікацій та скандалу.

Факт фальсифікації результатів тесту колишнього заступника голови Державної фіскальної служби Костянтина Лікарчука на поліграфі виявили журналісти В’ячеслав Садовничий та Денис Бігус: спершу Лікарчук опублікував на своїй сторінці у Фейсбук результати поліграфу, де у відповідь на запитання “Те, що мотивом вашого вступу на держслужбу було отримання відкатів та лівого заробітку – це правда?” він відповів “Так” і ця відповідь була визначена як правдива. Проте згодом звук на відео був змінений (артикуляція лишилась правдивою), а файл з відповіддю на це питання замінений. Також зазначається, що чітко прослідковується редакція вихідного файла, адже на новій версії не читається інформація про налаштування камери. (https://www.pravda.com.ua/news/2015/09/9/7080669/ , https://ru.tsn.ua/politika/likarchuka-obvinili-v-poddelke-rezultatov-testirovaniya-na-detektore-lzhi-484041.html ) .

 

11

 

12

 

ВІДЕО >>   https://www.youtube.com/watch?v=97xkq8tyZmU  

 

 

 

Резюме по тезі № 2. Пан Лікарчук проходив поліграф, щоб довести правдивість заяв про корупцію, проте сам продемонстрував свою позицію в цьому питанні: відкати на користь антикорупціонера це не злочин. Але якщо така риторика обурює суспільство, то результати поліграфу завжди можна і підкорегувати.

 

 

 

Теза № 3. Костянтин Лікарчук сповідує антикорупційну віру та вимагає від суспільства покінчити з корупцією, що демонструє на власному прикладі.

“В августе газета «Зеркало недели» сообщила о том, как Ликарчук в присутствии своих кураторов с характерной внешностью пытался заставить начальника Черновицкой таможни Николая Салагора написать заявление об увольнении. Причем аудиенция состоялась не где-нибудь, а на террасе столичного ресторана «Феллини». «После того, как история получила огласку, последовало несколько интервью Ликарчука в прессе, правда, там он не выглядел уже таким убежденным борцом за правду, путался в показаниях, все валил на других»” – пише Антікор. А ось розповідь від першої особи, що ще більше прояснює картину того епізоду в Фелліні: “- Чомусь Лікарчук вирішив мене звільнити, – розповів М.Салагор. – Я є ветераном митної служби, працюю з 1988 року, таких більше немає. Нам не щастило з керівниками митної служби — були і метросексуали, і контрабандисти, і “червоні”, а тепер “голубі”.

Ось наприклад він мене викликає в Київ. Пише СМС-ку: “12.00 ресторан Фелліні, тераса”. Це виклик на співбесіду. Приїжджаю — а там присутній “смотрящий”. Він нібито вирішує питання кадрового забезпечення митної служби, не займаючи жодної посади. Ми що — знову вертаємося в часи Януковича і “рєшал-смотрящих”?

Мені сказав написати заяву, бо погодив питання з прем’єр-міністром і Насіровим. Як виявилося, це брехня. З Насіровим він цього е погоджував, а з прем’єр-міністром, я достеменно дізнався, була така розмова: Лікарчук сказав, що не може мене звільнити, бо я знайомий з прем’єром. А той, щоб відмахнутися, каже: то призначай таких, щоб не були зі мною знайомі. І все. ” ( https://molbuk.ua/95363-kolys-mytnyceyu-keruvaly-chervoni-a-teper-golubi-salagor.html )

Під час резонансної епопеї повернення в Україну пана Саакашвілі шляхом прориву державного кордону, його брат по боротьбі з корупцією Лікарчук. Отже, пан адвокат робить гучні заяви про нелегитимність влади, у склад якої донедавна входив, та коментує ситуацію з мінуванням судів. Зазначимо, що згодом оригінальний пост був паном Лікарчуком з його сторінки обачливо видалений ( http://gordonua.com/news/politics/eks-zamglavy-gfs-likarchuk-vy-chuvstvuete-etot-zapah-na-ulice-eto-zapah-shin-druzya-moi-206597.html ).

 

14

 

 

Цікаво, що через півтора року після гучних заяв, в травні 2018 р. мінують будівлю  Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Києва – і саме в той день і годину, коли там мали розглядати відкриту проти адвоката Лікарчука дисциплінарну справу та питання зняття адвокатського статусу за грубі порушення адвокатської етики. Звинувачення полягають в тому, що при виконанні професійної діяльності заволодів особистою інформацією опонента, котру згодом використовув в інших судових справах. Як пише видання Коментарі, “Константин Ликарчук нарушил не только ряд украинских законов, таких как статьи №3, 11, 21, 32, 40, 41 «Закона Украины про адвокатуру и адвокатскую деятельность», статьи 7, 8, 9, 14, 15, 222, 258, 264 КПК Украины, закон Украины «Про доступ к публичной информации», закон «Про информацию», статьи 303 и 306 ГК Украины, статьи 31, 32 Конституции Украины, но и даже международную конвенцию. В частности, речь идет о нарушении Конвенции про защиту прав человека и основополагающих свобод.” ( https://comments.ua/society/618945-advokatskaya-kloaka-vs-geroy.html )

 

15

 

Резюме по тезі № 3. Адвокат Лікарчук проти мінування судів не на користь братів-антикорупціонерів, проте якщо йдеться про відстоювання інтересів борців – тут обовязково згадується бравада про запах шин та терпець народу, що має урватись на користь чесного незаплямованого адвоката. А щодо використання закритої чужої інформації по справі та порушення етики – так щодо повіреного нардепів та олігархів це питання ще треба довести.

 

Отже, вітаємо Україну з початком процесу створення Вищого антикорупційного суду. Та сподіваємось, що в склад цього незалежного органу увійдуть незаангажовані закордонні фахівці, а не наші, олігархами доморощені антикорупціонери на кшталт чесного адвоката Лікарчука, що сумнівається в існуванні держави Україна.

 

 

 

 

Поділитися статтею