До відома депутатів Одеської міської ради: вулиць ката українців та військового злочинця-мародера Жукова, дитячого письменники та вбивці-чекіста Гайдара, прославленої окупантки Тєрєшкової в Одесі не буде

До відома депутатів Одеської міської ради: вулиць ката українців та військового злочинця-мародера Жукова, дитячого письменники та вбивці-чекіста Гайдара, прославленої окупантки Тєрєшкової в Одесі не буде

Антиукраїнські дії деяких депутатів Одеської міської ради на чолі з мером Трухановим у питанні декомунізації топонімів міста змусили активістів РГБ за підтримки одеситів та бійців батальйону “Аратта” Української добровольчої армії провести попереджувальну акцію. Також направлено заяву в Одеську міську раду з детальним роз’ясненням, чому проспекта Жукова, вулиць Тєрєшкової та Гайдара в місті Одеса бути не може. Нижче публікуємо повний  текст заяви:

 ГО “Рада громадської безпеки” доводить до Вашого відома, що після скандального рішення депутатів Одеської міської ради від 26 квітня 2017 р. щодо перейменування вулиць патріотична громадськість міста вкрай обурилась. Зокрема, активісти РГБ повідомили, що розпочинають акцію очищення міста від російсько-радянських назв на честь осіб, котрі причетні до масового знищення українців та окупації України в різні часи. Саме тому вважаємо за потрібне ще раз нагадати, що громадянка РФ та депутат “Единой России” Валентина Тєрєшкова 27 лютого 2014 р.разом з іншими російськими політиками відвідували Крим, готуючи суспільно-політичну базу для анексії півострова, а 20 березня проголосувала за приєднання Криму до РФ.  

 

Другою жахливою постаттю є Г.К. Жуков – звеличений радянським режимом військовий соратник Сталіна, керівник багатьох військових операцій, засоби проведення та наслідки котрих є військовими злочинами та злочинами проти людяності. Нагадаємо найяскравіші епізоди “славного” шляху маршала, 4 рази названого Героєм Радянського Союзу:

 

  • В операції по форсуванню Дніпра у вересні 1943 р. в ході Німецько-радянської війни в Червону Армію було масово мобілізовано мешканців навколишніх населених пунктів в основному українських селян, у народі їх прозвали «піджачниками», «чорносвитниками», «чорною піхотою» через відсутність будь-якої уніформи і мізерним військовим спорядженням. Радянська влада вважала, що ці люди мають власною кров’ю «змити ганьбу перебування на окупованій території». У результаті з близько 300 тисяч нашвидкуруч мобілізованих селян – переважно енічних українців – в операції по форсуванню Дніпра загинуло 250—270 тисяч. Жуков був одним з керівників даної оперпції. “Зачем вооружать этих хохлов? Все они — предатели! Чем больше в Днепре потопим, тем меньше придется в Сибирь после войны ссылать» – казав цей Герой радянського терору.

 

  • Навесні 1944 року під час Корсунь-Шевченківської операції Жуков наказав кинути на штурм добре підготовленої німецької оборони війська, які були щойно доукомплектовані чоловіками від 15 до 55 років, зігнаними з навколишніх українських сіл. Кулями в спину заградзагони гнали цих ненавчених українців в одну атаку за другою. Впродовж 24 днів цього злочинного кровопускання було знищено 770 тис. людей, переважно українців.

 

  • Жуков разом з Сталіним, Молотовим, Будьонним, Ворошиловим, Шапошниковим та Тимошенко підписав наказ № 270 Ставки Верховного Головного Командування, який містив вказівки «Расстреливать безжалостно дезертиров, бойцов, сдавшихся в плен. А если они решатся на это, пусть знают, что их семьи будут вынуждены испить самую горькую чашу». На підставі Наказу № 270 Жуков відправив командувачам арміями Ленінградського фронту і Балтійського флоту «доопрацьовану» шифрограму № 4976: «Роз’яснити всьому особовому складу, що всі сім’ї тих, хто здався ворогові будуть розстріляні, і після повернення з полону [самі] вони теж будуть розстріляні» Таким чином, мільйони людей стали заручниками радянського режиму. Взяття заручників в сенсі міжнародного права є воєнним злочином і заборонене Гаазькою конвенцією 1907 р., Женевською конвенцією «Про захист цивільного населення під час війни» 1949 р. і Міжнародною конвенцією про боротьбу із захопленням заручників 1979 р.

 

  • Після капітуляції Німеччини Георгій Жуков почав «привласнювати» так звані «трофейні цінності» особисто собі і такими діями «став на шлях мародерства» — заради власного, а не державного збагачення займаючись пограбуваннями населення окупованої Німеччини. Згідно з Постановою ЦВК і РНК СРСР від 27 липня1927 року про «Положення про військові злочини», підсудність таких злочинів Жукова мав Військовий трибунал, а стаття 193-28 розділу «Військові злочини»Кримінального кодексу РСФСР у сукупності зі статтею 47 (обставини, які обтяжують покарання: група осіб, корисливі мотиви тощо) — передбачала за такі дії смертну кару з конфіскацією майна . Проте в порушення існуючих законних норм, замість військового трибуналу дії угруповання Жукова розглянула комісія ЦК ВКП(б), яка констатувала факти злочинів, а самого Жукова визнала таким, що «опустився в політичному і моральному відношенні та підлягає суду». Однак Жуков не розкаявся і брехав на засіданні комісії, намагаючись приховати свою злочинну діяльність. І навіть за такої нахабної поведінки партійна комісія винесла Жукову «останнє попередження», а як «покарання» перевела його командувати іншим округом. Награбоване в обхід держави Радянська Росія вилучила на свою користь і не повернула Німеччині.

 

  • У 1956 році як співорганізатор, Жуков брав участь у подавленні повстання в Угорщині, де «за придушення угорського фашистського заколоту» і отримав 4-ю зірку Героя Радянського Союзу. За оцінками ООН, угорську антикомуністичну революцію було придушено силами радянських військ, чисельністю 75-200 тисяч чоловік і 2500 танків. Під час повстання загинули тисячі угорських повстанців і сотні радянських військовослужбовців, значно більше отримали поранення. Майже 200 тисяч жителів покинули Угорщину, як біженці. Масові арешти почалися наприкінці листопада 1956, коли відбулася організація радянських концтаборів, військових судів і розпочалися масові депортації населення в Україну, що згідно з Лондонським Статутом Міжнародного військового трибуналу визнано злочинами проти людяності.

 

Враховую вищевикладені загальновідомі факти:

 

  1.  Просимо вас у максимально короткий строк організувати та провести громадські слухання щодо перейменування вулиць пропагандистки окупації Тєрєшкової, військового злочинця та злочинця проти людяності Жукова, а також чекіста-вбивці Гайдара, що також брав участь у придушенні українських повстань проти радянської влади, а згодом став дитячим письменником-пропагандистом радянського режиму.   

 

  1.  Повідомляємо, що дане питання має бути першим номером винесено на обговорення з участю громадськості на найближчій сесії Одеської міської ради. В разі нездійснення вимог громадськості жодна сесія міської ради не відбудеться.
    заявление по переименованию

Поділитися статтею